Об’єкт:
«Золоті» туфлі
В експозиції Музею Спротиву представлена лялька-мотанка, яка пережила окупацію в управлінні освіти.
Настрій – жовто-блакитний
Ця історія – про те, як у Херсоні сині замшеві туфлі
Елвіса Преслі перетворилися на синьо-жовті.
Пісню «Blue suede shoes» (сині замшеві туфлі – англ.) у виконанні короля рок-н-ролу Елвіса Преслі херсонці Антон і Валерія любили зі студентства. Взагалі вони дуже життєрадісна і весела пара, хоча професії у них серйозні: він – програміст, вона – філологиня і перекладачка. Шість років шлюбу і мала дитина нічого не змінила в їхньому настрої. Змінила тільки війна і окупація. Проте навіть в умовах стресу, невизначеності, тиску російської пропаганди, дефіциту продуктів і життєво необхідних товарів, подружжя намагалося підтримати друзів, не дати їм впасти духом.
На початку лютого 2022 Антон придумав вечірку-подарунок для своєї коханої на річницю весілля. Річниця у квітні, але Антон готувався заздалегідь. Він хотів зібрати друзів десь у клубі, мали грати пісні Елвіса, а коли заграє «Blue suede shoes» – Антон винесе торт зі свічками і квіти. Для гостей Антон придумав дрес-код: обов’язкове синє чи блакитне взуття, як у пісні. А собі купив «золоті» туфлі.
У дитячих чобітках у стилі мілітарі, які купив Антон разом із золотими туфлями, його дитина так і не погуляла. Батьки боялися, що на вулиці російські військові, які були дуже нервові, можуть зачепитися за будь-яку дрібницю – навіть за дитяче взуття «не того кольору». Дитина з цих чобітків виросла, жодного разу їх не вдягнувши.
Антон розповідає:
"Покупка була спонтанна. Я зазирнув на розпродаж по взуття для малого, купив класні боти в стилі мілітарі, такі м’якенькі. А потім побачив це золоте диво – і не втримався. Коштували ці туфлі дешево, бо хто буде таке носити? Продавець сказав, що тільки один чоловік до них придивлявся, сказав, що він актор театру і йому може згодитися для вистави, але розмір не підійшов".
З березня 2022 Херсон був в окупації. Туфлі лежали в коробці, всі думки були зовсім про інше. І все ж таки Антон і Валерія вирішили зібрати друзів, щоб підтримати їхній і свій настрій і довести у першу чергу самим собі, що окупанти не зможуть забрати у них моменти щасливого життя. От тільки довелося святкувати не ввечері, а зранку, бо до 13.00 (максимум до 15.00) всі намагалися вже бути вдома.
Друзі намалювали для вечірки плакат, на якому Елвіс тримає український прапор. Музику увімкнули дуже тихо, щоб через стіни й у під’їзді не було чутно. Коли дійшло до пісні про туфлі, Валерія раптом завмерла і сказала: «Це має звучати інакше. Не blue suede shoes, а blue yellow shoes. Ми в Херсоні, а Херсон – це Україна, і це зараз головне!». Валерія замінила у пісні одне слово, і херсонцям в окупації вона зазвучала абсолютно по-новому:
Ти можеш робити все, що завгодно, але
Не чіпай мої синьо-жовті туфлі.
Ти можеш збити мене з ніг,
Наступити мені на обличчя,
Оббрехати моє ім’я всюди.
Ти можеш спалити мій будинок,
Вкрасти мою машину,
Пити мій лікер
Зі старої банки з-під фруктів.
Але не чіпай мої туфлі.
Не наступай на мої синьо-жовті туфлі.
