Об’єкт:
Тазик з водою
В експозиції Музею Спротиву представлений той самий тазик, який завжди стояв напоготові з водою біля робочого столу на випадок обшуків.
Лайфхак на випадок обшуку
Херсонський політолог, краєзнавець, голова Херсонського обласного відділення Комітету виборців України Дементій Білий прожив у Херсоні весь час окупації. Він писав статті про ситуацію в окупованому Херсоні для різних видань, у тому числі іноземних, робив щомісячні аналітичні огляди. Коли окупанти вирішили провести серед херсонців так званий «референдум» за «приєднання» до росії, спостерігав і розповідав назовні про ці жалюгідні спроби.
Дементій ходив дивитися на скриньки для голосування – вони були порожні. Окупанти ходили по вулицях та шукали виборців, їздили по комунальних підприємствах, які ще працювали, але все це було імітацією, все це було під дулами автоматів.
Навіть коли стояли на вулиці люди з цими скриньками для голосування, то поруч десь у машині сиділи автоматники, я це бачив. Якщо починався натяк на дискусію, вони одразу підходили та перевіряли документи, хто там такий сміливий.
Як і всім активістам, Дементію довелося вдаватися до конспірації. Він жив у різних помешканнях, уникав блокпостів, не їздив маршрутками.
"Працювала ця каральна машина терору ФСБ, МВС Росії так само, як за часів Дзержинського і ГУЛАГу. В мене вдома, біля мого письмового стола, постійно стояв тазик з водою. Я був у списках на затримання, і, якщо хтось увірветься, я б міг встигнути кинути у воду мобільний телефон, через який я спілкувався з вільним світом й на якому було багато різної інформації. Логічне пояснення для тазика було таке: що у нас води немає, треба запасати. А для окупантів завжди був напоготові «чистий» телефон з нейтральною інформацією".
Коли Дементій зрозумів, що за ним от-от прийдуть, бо надійшла черга тієї «соціальної категорії», до якої він належав, почався наш наступ, і росіянам вже було не до арештів.
"Вони не змогли той свій «референдум» організувати. Бюлетені можна надрукувати та розвести на БТРах чи танках під охороною автоматників. Але для організації голосування потрібні комісії. Невеличкої купки зрадників, яких за два місяці окупації вдалося завербувати окупантам, явно недостатньо для цього складного процесу. Й, найголовніше, на Херсонщині не знайдеться такої кількості охочих виборців, щоб той «референдум» хоча б відбувся. Абсолютна більшість мешканців області вороже ставиться до ідеї з ХНР".