top of page
Pic_14x.jpg

Об’єкт: 

Вінок нареченої

В експозиції Музею Спротиву представлений весільний вінок, який власноруч зробила наречена. 

Весілля в окупації

Ця історія – про те, як в окупації відбулося весілля у вишиванках під українським прапором. 

В окупованому Херсоні було практично неможливо отримати українські документи – свідоцтво про народження дитини, документи на спадщину, свідоцтво про шлюб. Проте херсонці залишалися громадянами України в усьому і навіть примудрялися проводити українське весілля.

Ірина та Олег мріяли про весілля на початку літа на березі річки. Проте в окупації вирішили, що більше не чекатимуть. До війни в планах були традиційні вбрання з білою довгою сукнею нареченої, проте тепер своє весілля пара бачила лише в українських вишиванках.

Ірина розказує:  


"Від нашого рішення до реєстрації було менше 10 днів. Лише один РАГС в Херсоні ще працював – в районі Річкового порту. Він знаходиться у житловому будинку, тому окупанти не запідозрили, що там діє українська державна установа. РАГС працював, звісно, підпільно, лише по дзвінку. Поки був Інтернет, вони мали доступ до української бази. Проте через тиждень мобільний зв’язок зник остаточно, і всі наші приготування відбувалися практично наосліп.

Ми почали шукати вишиванки. Знайомі підказали магазин в районі ХБК, який теж працював по дзвінку. Ми відчули себе партизанами: вибирали вишиванки за зачиненими на замок дверима і в темряві, за щільно закритими вікнами… 

Історія з обручками - це теж був квест. Купити вже не було де, якимось дивом ми знайшли майстра-ювеліра, зібрали вдома все золото, навіть старі золоті зубні коронки, віддали. А коли поїхали забирати, зв’язку вже не було, як його знайти? Добре, що знали, в якому будинку він живе, а там вже сусіди допомогли. 

2 червня 2022 року ми принесли вишиванки до РАГСу в торбах, і у нас була справжня українська церемонія – українською мовою, на фоні нашого прапора, у вишиванках, звучали українські пісні... Зареєстрували нас вже у рукописному журналі, але українське свідоцтво видали. Ми хотіли наприкінці випити шампанського, але працівниці РАГСу сказали, що не варто привертати увагу… Та на виході наші свідки таки обсипали нас рисом, монетками і цукерками, бо дуже хотілося, щоб наші традиції хоч трішечки перемогли російський терор і ту неволю". 

Фото з особистого архіву Ірини

bottom of page