Після військового захоплення міста росіяни спробували здійснити «економічну інтеграцію» Херсона в руський мір. У обіг почала вводитися російська валюта – рублі, хоча перші місяці у магазинах приймали і рублі, і гривню.

Українські банки закривалися один за одним. У тих, які ще працювали, чергу за готівкою треба було займати з 5 години ранку. Обміняти валюту чи отримати гроші з української банківської картки можна було й нелегально – у так званих «мінял». Потім росіяни почали відстежувати «мінял», і ситуація погіршилася. 

​

Попри подачки – виплати «допомоги у 10 тисяч рублів», – російські гроші не сприймалися херсонцями серйозно. На ринках продавці віддавали перевагу гривням, бо «що ми будемо робити з вашими папірцями?». А от українські патріоти з партизанської організації «Жовта стрічка» придумали, що з ними робити. На рублях почали писати слова і фрази, які нагадували росіянам, що вони тут не надовго, а українцям в окупації – що треба триматися і вірити в ЗСУ. Ідея сподобалася й звичайним людям, і вони її підхопили.

​​

​Рублі, підписані партизанами, можна відрізнити від рублів, підписаних звичайними херсонцями. Зазвичай партизанські написи більш складні й винахідливі, наприклад, порада росіянам відкласти ці гроші для репарацій Україні. Написи, зроблені звичайними херсонцями, більш емоційні: «Ненавиджу росію! Ненавиджу окупацію! Херсонщина – це Україна!» – з обов’язковим знаком оклику.  

​

В умовах, коли будь-яка українська інформація заборонена, російські рублі стали майже ідеальним каналом комунікації та підтримки проукраїнських настроїв. Береш таку купюру в руки – і одразу стає веселіше. Віддаєш купюру – і тим самим передаєш послання своїм: «Все буде Україна!».  ​

​​​

​